Розлючений котиться грім
І хльостає хмари до крові.
Щось коїться там, угорі.
Комусь там забракло любові.
Здавалося б, в небі небес
Все справно. Закони - без крайніх.
Всесвітній бринить полонез -
Тож станів нема надзвичайних.
Зі сходу вітрище жене
Брунатно-свинцеве розхристя.
Буй-ви́корч притоптує, мне
Колосся остисте, зернисте.
Траву й почуття - до землі,
Зриває з дерев парасолі.
На хмурому сірому тлі
Малює, як хлющ, мокростої.
Забрьохався день в слизоті.
Я жду семисмужну веселку,
Щоб вибрати шлях пустоті
До вмитого неба меделком.
Гарний вірш безперечно, але розвійте мої сумніви. "Небо небес"?Небо і небеса це синоніми, отже виходить тавтологія (масло масляне).
Потім -- що таке меделок? Ні я не знаю , ні ГУГЛ теж..
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пробачте, але "вікно" у мене не приймає великого тексту. Я відпишу окремо на Вашій сторінці.З повагою Валентина
Красиво,Валю!На жаль не лиш там, угорі, щось коється й в нас на землі, здається страшніше від грому; бо грім прогримить, та й мине, а цей страшний вірус коли кінчиться нам невідомо...
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00