Розлючений котиться грім
І хльостає хмари до крові.
Щось коїться там, угорі.
Комусь там забракло любові.
Здавалося б, в небі небес
Все справно. Закони - без крайніх.
Всесвітній бринить полонез -
Тож станів нема надзвичайних.
Зі сходу вітрище жене
Брунатно-свинцеве розхристя.
Буй-ви́корч притоптує, мне
Колосся остисте, зернисте.
Траву й почуття - до землі,
Зриває з дерев парасолі.
На хмурому сірому тлі
Малює, як хлющ, мокростої.
Забрьохався день в слизоті.
Я жду семисмужну веселку,
Щоб вибрати шлях пустоті
До вмитого неба меделком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2020
автор: Valentyna_S