Лежить поранений боєць
На пам'ятному п'єдесталі.
Восьмий десяток літ - взірець,
В ногах - нарциси і тюльпани...
Затис він лівою серденько,
А в правій - міцно автомат.
Десь виглядали його: ненька,
Дружина, батько, син чи брат.
Відвага, мужність у очах, -
Тут молодість, горіння жити.
На постаменті, у чужих краях
Лишився мир оберігати.
Земля квітує навесні,
Давно вернулися лелеки.
Десь мій дідусь, на чужині,
Загинув у краю далекім.
Цвітуть каштани і бузок
Так, як тоді, у 45-ім.
Дідусь додому не прийшов,
В чужій землі зоставсь лежати...
Пройшли роки... Лише б радіти !
Сьогодні знов тривожний час...
В чеканні - матері і діти,
Солдата ждуть, що захищає нас.
Взірець - тут, варте наслідуванню, героїзму.
