До тих людей, що є близькими,
Ми ставимося абияк,
І хочемо від них усього
По своїй мірці й на свій смак.
Щоб доглядали нас, всміхались,
Свої проблеми десь ховали,
Лиш тільки нами переймались,
Не радили , не критикували.
Та ось чомусь близькі частіше,
Все роблять просто навпаки:
Все вимагають нас мінятись,
І це дається нам взнаки.
Не хочемо ми чути думку,
Що мов різка пряма стріла
Летить од серця від людини,
Що все для вас би віддала.
А от знайомих - тих ми любим,
Попить чайку, почуть новин,
Розслабитись із ними легко,
Ані чекань, ані провин.
Цей механізм у мізках наших
Нам радить уникати тих,
Хто нас штовхає іти вище,
Хто вірить в нас більш нас самих...