Світлішої не бачила усмішки,
Як посмішка у щирих християн:
Така глибока, без лукавства й трішки!
Як пасувала усмішка ця вам!
В цім погляді, без діл - доказ любові,
В цім погляді - смирення й доброта.
Вони обмиті у Ісуса крові,
Їм лицювала серця простота!
Це притяжне щось, що так мало в світі
Знайти ти зможеш серед прохожан,
У Божеє, у щось святе зодіті,
Вони Христові - говорив так й стан!
Душа готова в них усіх обняти,
В очах їх - пломеніюча любов.
Хотілось зупинитись і сказати:
"Стрічайтесь на шляху ви знов і знов !"
Пішли брати, пішли щасливі сестри,
О, Господи, Ти їх благослови,
Щоби вони, скрізь ці усмішки несли,
Ти свято жити їм допоможи.
Ти, Той Один, що серце просвітияєш,
Ти, Той, що направляєш кроки в вись.
Прошу прийди і вірю, завітаєш,
В серцях ще многих, Боже, поселись.
Нехай Твоя не меркнуча усмішка,
Живе в серцях спасенних християн,
Нехай прямою йде життя доріжка,
Допоможи буть світлом, Боже, нам.
ID:
869637
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.03.2020 19:55:48
© дата внесення змiн: 27.03.2020 19:55:48
автор: Лілія Мандзюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
