* * *
«Все мине — молитва не мине!», 1990
Меридіану серця і галактик,
Любимий, Боже, Ти —
мій дзвінкий практик!!
і все в любов, мене і слово, й такти...
« який цей трагедійний в нього —
дактиль!»
Чи я поламаний, чи дактиль
любов безумна кров’ю йде
комусь —
хоч згас едем і
відійшов едем
Безумне це начало
що в космосі мене
щоразу заквітчало
меридіану серця і галактик
Боже Єдиний, Ти є
дзвінкий практик!
Що й гарячіш любив
й повільніше і спокійніш дзвонив
а все в любов
і знов в поламаний цей дактиль...
й хто практик? – а в залі
як жінки невтішно плакали!!!
чи проміняли їх на нарди?
я їх стимулював — їх меридіани перикардів!!
я ж —... хто насправді практик?
хто обіймав?
і хто втішав?
хто пам’ятав любов?
що любов буде — пам’ятав?..
Боже! Ти вище тих октав
що в серці я могутньо замішав...
і плаче музика щоб я не поспішав...
24.03.2020,
ранок
