Я подарую тобі своє небо
Над Україною - бери скільки треба.
Хочеш безхмарне, а хочеш з зірками;
грайся, милуйся ,торкайся руками.
Можу тобі в подарунок віддати
степи, поля і кохані Карпати.
Що тобі дати, людино, скажи?
Бери що завгодно, але бережи!
Поки обличчя своє ми не втратили,
Бог ще живе в небесах над Карпатами.
Чуєш?! Не нищ! Не руйнуй, не віддай!
Країну свою, свій натомлений край.
Я поділюся своєю любов’ю.
Так! Україна окроплена кров’ю.
Можливо за правду, можливо дарма,
Пробачте, та іншої в мене нема!
Є ще у мене плекаюча мова,
Як на ній ніжно звучить колискова.
Скільки людей, невідомо мені,
За мову свою вже лежать у труні.
Хтось хоче в нас знову свободу забрати.
Борись, Українець! Вставай брат за брата!
Не віддавай свого рідного дому,
Ти без землі не потрібен нікому.
Твоїми руками, ти чуєш, Людино?
Бог береже від біди Україну.
26.12.2019
Повторюсь - гарно пишете. Щодо двох останніх рядків вашого твору - посперечався б) Бог береже?) Таке враження, що Він або забув, узагалі, про цей клапоть землі, або... Спецом випробування дає чи кари насилає
Гарний вірш!.
Збережемо Україно!!!
Кажуть на Бога надейся а сам не плошай.
Ми самі ж її знищуємо... на жаль і тим же сміттям,що вже сказати за хімікати,які теж використовуємо в побуті...
Запрошую Вас в гості на мою сторінку.