Весна з Зимою пострічались
У чорнім полі без снігів
І між собою позмагались:
Котра із них сильніша й в чім.
Зима ще з ночі, в сірий ранок,
Покрила памороззю все.
Туманом вкутала світанок
І вітер морозець несе.
Блищить все кригою покрите
Та іній влігся на кущі.
Й берізка, що край поля,вмита,
Й в туманнім схована плащі.
Іде велично й гордовито
В спустілім полі ця Зима.
Аж враз і в чорно-сірій брилі
Вже жебонить собі вода.
В проталинах збирає воду
І набирає сил струмок.
Берізка в сіру цю погоду
Стоїть в зажурі від думок.
Весна війнула теплим вітром
І вже розходиться туман.
Промінчик сонця в хмарі сірій –
То показався, то пропав.
Сьогодні поряд йдуть обидві:
Зима й Весна по полю цім.
Навкруг туманом усе вкрите
І - непереливки усім.
це трішки перебільшення.. Звичайний вірш.. Але все одно, приємно.. Дякую! 
