Наповнюється вітром кожна мить
Віднесена із твоїх ніжних рук.
За вікнами небесна вись гримить,
А в серці крапель причаївся стук.
Ти поряд, інші з зорями втекли.
Ти розглядаєш мою безодню.
Ще так багато в ній живе зими.
Прошу, не відпускай... в ніч самотню.
Ти крилами малюєш свою тінь,
Таку далеко-граційну постать.
І тихо відлітаєш в височінь.
Завжди мало тебе і не вдосталь
Твоїх очей тепла в мінорних днях.
Хоч таємничість вічна - твій туман.
Побудь світанком у моїх піснях.
І допиши мовчанням нотний стан.
