|
Ніченька темна,на дворі панує,
і місяць по небу,як човник пливе.
Десь,там далеко,собака лає,
та з димоходів,димок білий дме.
І місяць освіщає,казкове,це диво,
що твориться в нашім селі.
Сніг грає,стразами,йгриво,
і все,це завдяки лютій зимі.
Хрубкоче,під ногами змерзлий сніг,
і наче я бачу,казки наяву.
Згадав зиму,дитячих,тих літ-
а ще згадав,чому так любив зимню пору.
Ось по дорозі,височать ліхтарі,
теж домальовують в казку,свій штрих.
Ти за село радієш,десь там у душі,
й жалкуєш,що подорослішав,що вже підріс.
І майорять,світельцята у кожнім вікні,
гірляндами сяє,зелена ялинка.
Що преобразила село,в новорічній красі-
Зимі завдячую,її це,автограф,її це,картинка.
ID:
860055
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 02.01.2020 17:49:52
© дата внесення змiн: 02.01.2020 17:49:52
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
