ЧАРІВНА КОРЧМА
Білий сніг, Вкраїнська ніч.
У зірках.
Шляху нема.
Ой якби ж знайти де піч!
Теплу піч.. Де ти, Корчма?
Що стояла сотні літ,
На дорозі, край села
Молодому козаку
Завжди приязна була..
Ой Морозе, не лютуй,
І коня не обпікай,
Ти, Корчмарко, почастуй,
Медом, серце зігрівай!
Тільки щось корчми, нема,
Лиш степи в снігах стоять
Вже й хвилина до Різдва..
Де душі спокій шукать?
Чи то казка, чи то сон,
Розступилася пітьма..
Чую, серцем, лине дзвін..
Козаків склика корчма!
Мов серця, палає піч..
Теплим духом обпіка
Полишай, скоріш коня!
Корчма вабить козака.
Бо козацькая душа, -
Нема спокою ніде.
На Різдво, та раз на рік,
До корчми на сповідь йде.
Тут спокутує гріхи,
І гріхи нові прийма.
Вип’єм, браття козаки,
Щоби згинула пітьма!
Як піднімем чари знов.
Повтікають вороги…
За Вкраїну та любов.
Та за волі береги!
Ще піднімем чари вкруг
Задзвеніли щоб в віках..
Закипає, вільна кров,
Ворогів обійме жах..
Ой чарівна та корчма..
У степу всю ніч гуде.
Ранок
Вже корми нема.
Де ти коню, брате, де?
Анфіса Букреєва-Стефко
