Серце розривається від болю,
А в очах німа мольба: «Не йди!»
І гірка сльоза, відчувши волю,
На щоці зали́шила сліди.
Від безвиході щемить у грудях,
Краєвид весни не тішить зір.
Як же в цей розрив повірить трудно
Сонячному дню наперекір!
Так блакиттю ясно сяє небо,
І цвітуть нарциси в квітнику,
Бростки зеленіють на деревах,
Кетяги суцвіття на бузку.
Здалеку звучить скупим благанням
Милозвучна пісня, чи романс,
Ніжний наспів, сповнений кохання,
Сподівання й туги водночас.
Шириться мелодія до неба,
Не завбачує ніщо біди…
Лиш на серці: «Я помру без тебе!» –
І в очах німа мольба: «Не йди!»
06.04.2014
