Як я їхав в полонину,
Зустрів дівча як перину.
Захотів поцілувати,
Не схотіла личко дати.
Вирішив сватів послати.
Як зайшли ми до світлиці
Сидить дівча на лавиці,
Став з сватами оглядати.
Коли пильно обдивився,
То аж рот мені відкрився.
Бо то руда ще й щербата,
Славна доця свого тата.
Що ж мені тепер діяти,
Як втекти ж то нишком з хати.
Коли я втретє глипнув-глип,
Як же то я із дуру влип.
То ж до дверей повернувся
І легенько доторкнувся.
Сів на коня вороного,
Вітром здуло молодого.
Бо якби ж то оженився,
То краще би я втопився.
Хоч дівчина є багата,
Рудих буде повна хата.
Рудих буде повна хата,
А в мене мала зарплата.
То ж прийдеться працювати,
Не зможу байдикувати...
Ще поїхав в полонину,
Зустрів дівча, як калину.
Захотів поцілувати,
Не відмовила личко дати.
Гоп, гоп, гоп . Та й стоп Канада.
Щербатих дівчат не нада.
А ви хлопці файно грайте,
Весілля наше справляйте.
Як поїхав в полонину,
Зустрів дівча, як перлину.
Тепер жінку гарну маю
І дітей з нею кохаю.
І це ж треба так вляпатися! А дівка, до того, що руда і погана - ще й роззява. Треба зразу хапати того, хто забрів у двір, та так, щоб не вирвався! Пісня - супер!
