Не правда,всюди і брехня,
копійки коштує життя.
Всі люди,замкнуті у собі-
раби життя і слуги долі.
І це усе,ми називаємо - життя,
хоч з боку,це існування і суєта.
Ми,як мурахи живемо-
щоб жив один,стаєю слабших бємо.
Хоч розуміємо,не так було давно,
у вік дідів й батьків,такого не було.
Якщо було,то за брехню карали,
бо правду,дорослі і малі,всі цінували.
Дивлюсь і думаю,коли зміниться усе,
і до якого часу,так усе буде.
Коли правда і посмішка буде в ціні,
та знову буде,цінуватися в житті.
Страшать думки,болить душа-
бо,я не мою віри,що зміниться життя.
З цього всього,радує одно,тільки мене,
це, що написав-брехнею,можливо все буде.
Надія вмирає останньою! 
