Ви там - усі разом, а я так далеко,
У вас світить сонце, в нас знову дощі.
Весною летять наді мною лелеки,
Я щиро їм заздрю з сльозами в душі.
Чому я не пташка, чому не літаю?
Недоля чи доля мене занесла
Надовго й далеко від рідного краю,
Де воду веселки беруть з джерела.
Лиш там є найкращі озера і ріки,
Степи неозорі, ліси і поля.
Це те, що живе в моїм серці навіки,
Моя дорога українська земля.
Буває - заплачу, а часом - співаю,
Свій сум і печаль заколишу на мить.
Летить моя пісня до рідного краю,
Тоді наче й серце вже так не болить.
Здавалось, я скоро, швиденько, на трішки!
А вже й недалечко та вічна межа.
Побігла б додому! летіла б! йшла пішки!
...Ви - вдома, а я тут довіку - чужа...