Ми не герої кінофільму,
Не підбирали образ нам.
Не з гонораром, добровільно
Тобі - себе усю віддам.
Ми не учили вперто ролей,
Не знали що куди і як?
Не було кодів, чи паролей,
Ми були разом просто так.
Ми не писали той сценарій,
На нас не гиркав режисер.
Не було вбивці у підвалі,
Ніхто в сюжеті не помер.
І в цій історії, можливо,
Нічого б зовсім не було
Якби життя, спонтанно, хтиво
Мене з тобою не звело.
Ми ніби й «так», але далеко.
І це любов, а може й ні
З тобою неймовірно легко,
Та, - не судилося мені.
Ми не герої кінофільму,
Не вибирали ролей нам.
Самі по собі, добровільно,
Ми в’язні прісних мелодрам.
