Моє життя в руках у того ката,
Котрий не зна ні правди ні жалю.
Він лезо лиш підточує завзято,
Жде голову відтяти щоб мою.
Все дивиться прямісінько у очі,
Пропалюючи наскрізь до дірок.
А я ж пожити ще хвилину хочу!
Та він плював на стан моїх думок...
Підходить ближче і хапа за плечі:
«Твій час настав», зірвалася сльоза.
І не спасе мене ніяка втеча
Ще й в небі затянулася гроза.
Останній подих, і нема нікого...
Ніхто і попрощатись не прийшов.
І марно зараз вірити у Бога,
Чи сподіватись на його любов.
Фінальна сцена, він пускає руку.
Останній раз на світ я подивлюсь,
Жага пожить - моя остання мука.
Навік отут безпомічно лишусь.
Іще одна, в колекцію узята,
Хвилинну втіху вбивці принесла.
Моє життя було в руках у ката
Сама ж йому життя те віддала.
