Я нічого не чую, нічого не...
У натовпі хворих людей,
Похилилась голова, не видно очей...
Дуже голосно, сум днів і ночей,
У натовпі...хворих...В думках?
Думках, що зникають у строках,
Думках, що виростають у страх.
Сьогодні моя любов – самота
Моя любов безхатько, сирота.
Кимось люто гнана,
А мною любо бажана.
Та не можу й торкнути,
Бо знову в думках і не сам ,
Бо знову натовп шум і гам.
Сьогодні я не в собі,
Ніби зло що на самому дні,
Ну або вийшов із себе,
Ніби в прикрощів небо .
Сьогдні я сам собі музикант,
Сам собі друг, брат,
Філософ чи Кант.
Сьогодні я сам собі сон,
Бадьорість чи коматоз,
Сьогодні я сам собі музика,
Слово, рима чи ремарка...
Та хто я все таки такий?
В розумі чи безумний,
Поет чи той хто пише,
Новатор чи кліше,
Мрійник чи бездарний,
Хворий чи майже здоровий?
