Дякую щиро!!! Реальні події. В голодомор згинули сім! бабусиних братів. Родина батька вижила, бо мали у ямах буряки і гарбузи, їли кору, траву весною вже. Були випадки, коли їли дітей, тому його батьки забороняли виходити з двору, бо дітей приманювали якимось млинцем і крали. З хати винесли все - обмінювали на яку крупу - жахіття! Тоді війна, дорослих забрали, а котрим по 13-14 років, сідали на трактори, працювали тяжко... Потім призов, підготовка, навчання і на фронт. Заболів на тиф, а в шпиталь не взяли, бо все одно помре. Тоді його до себе взяла жіночка - медсестра, пожаліла, бо було йому тільки 18, а багатьох виносили, клали на землю і вони помирали без допомоги... То наша родина весь час ту жіночку пам'ятала, звали її Марія. Бажаю її нащадкам усіх благ! У мене є вірш "За дітей, онуків і правнуків" про бабусю і її життя. От скільки я Вам розказала, Катерино.
