Любив наш Рекс весельчаків.З ними приємно.
До нього став ходить Мурко. Скажу вам, недаремно.
Поговорити є про що. Попити чаю. О! Цю історію я
добре знаю!
Поїсть смачненького той кіт й з Рексом гово-
рить.Пес ще й додому щось вкладе. Так часто робить.
Ото ж дружили вони так довгенько. А то якось Мурко
прийшов раненько.
Поснідали вони разом. Рекс - до роботи.Ну, а Мурко-
ві що? Лежить він. Гріє боки. На сонці тепло. Мурко-
тить. А Рекс працює. Уже багато так зробив... й обід
готує!
Отак трудився він весь день. То ж натомився.
Мурко під вечір лиш проснувсь, чистенько вмився. Ну,
хоч би він відро води приніс з криниці. Весь день про-
лежав, тепер їсть знов паляниці!
Ще й самим Рексом, скажу вам, став керувати, ніби не
гість він, а господар в оцій хаті:"Це принеси. А це
подай. Помий тарілки..."
От придивлятися став Рекс та й взяв за шкірки того
Мурка.Так загарчав... що той злякався.
Вдогонку Рекс йому кричав: "Не попадайся!.."
То ж придивіться! Хто до вас частенько ходить?
Чи солодко насправді з ним? Чи верховодить?
