Кіт прокинувсь дуже рано,
Вимив мордочку і хвіст.
Очі, ви ввели в оману?
Що, уже не падолист?
Вимив очі він старанно,
Знову глянув у вікно.
І побачив: все туманно,
Якесь біле полотно.
Скрізь літають білі мухи,
Та невже це перший сніг?
Протер лампками і вуха.
Чує поряд дітей сміх.
Гамір, сміх - зліпили бабу.
Дуже рада дітвора.
Тут піддався й кіт на звабу:
Чи прийме його юрба?
У розчинену кватирку,
Скочив кіт мій на сніжок.
Обережно вліз на гірку,
Та зима дала урок.
Лапки змерзли, ніс червоний,
Повалявся у сніжку.
Поряд каркали ворони..
Ох, набрався ж він страху.
