Моє місто любові сьогодні тихе,
Люди-примари вбрані у тьмяне.
Місто ридає брудом уламків,
Звуки раптово стали безбарвні.
В місті любові всі вбрані у траур,
Чорне давно не ховають у шафи.
Довгі кортежі горять маячками,
Вітер у розпачі стяг приспускає.
Місто любові сьогодні — попіл,
Сіра завіса між щастям і болем.
Хотілось у горі себе загубити,
Та ще під золою стукочуть мотори.
Місто любові у кожного своє:
Це крила мартина, це жар металу,
Це плеса води, старовинна бруківка,
У місті війни нас лишається мало.