Люблю я сутінки, коли тіні лягають.
Поволі дім мій втаємничиним стає.
Там Привид відкриває свою душу,
А Чорній Кіт на вус мотає і снує.
- Я дуже радий, мої гості дорогії.
Прийшли мою ви тугу розігнати,
То ж розкажіть новини неземнії.
Без них я не засну, не зможу спати.
Новини того, Хто поза очима
На Місяці невидимім живе.
Навідується він сюди без втоми
І дивно так співає про своє...
Ви, друзі, посланцІ світів далеких,
Від Велеса із зоряних Плеяд.
З вами самотність легше пoдолати,
Бо схожі ви на грецьких всі Наяд.
І Духи давні, я вас теж чекаю,
Щоб з’ясувати: є майбутнє чи вже ні?
Лиш так ви зрозумієте, повірте,
Як Світ цей інтересно бачити мені.
Художній переклад Марії Хоменко,
31 січня 2024 р., м. Хмельницький
Зворушливо... 
