|
МОРСЬКА МУШЛЯ
Немов Шекспір, довірюсь монологу
Тій мушлі, що ховалася в землі:
Ти слугувала морю молодому -
Його звучання поверни мені.
Ні, древній череп не взяла б я в руки,
В нім вічний сум, страждань земних тавро,
У мушлі ж ніби воскресають звуки,
В глибинах моря сховані давно.
Як келія ченця, дала притулок
Розмовам хвиль і шепоту вітрів,
Благанню кораблів, вже затонулих,
І їх колись яскравих прапорів...
О мушля мòя, голос твій провісний
Хотіла б в серці зберегти моїм,
І сіль морів, і всі людськії пісні
Зібрати під крилом твоїм крихким.
І серед гомону почути милий
Дитинства гомін в мушлі чарівній.
Хай буде так! Він навіть в домовині,
Здолавши смерть, звучатиме в мені...
Нехай твій келих звуки розливає -
Я питиму ті спогади, як сни,
І тішать хай мене і розважають
Приховані чаклунства давнини...
9.10.2023
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація - картина Дениса Саражина
МОРСКАЯ РАКОВИНА
Я как Шекспир, доверюсь монологу
в честь раковины, найденной в земле.
Ты послужила морю молодому,
теперь верни его звучанье мне.
Нет, древний череп я не взял бы в руки.
В нем знак печали, вечной и мирской.
А в раковине — воскресают звуки,
умершие средь глубины морской.
Она, как келья, приютила гулы
и шелест флагов, буйный и цветной.
И шепчут ее сомкнутые губы,
и сам Риони говорит со мной.
О раковина, я твой голос вещий
хотел бы в сердце обрести своем,
чтоб соль морей и песни человечьи
собрать под перламутровым крылом.
И сохранить средь прочих шумов — милый
шум детства, различимый в тишине.
Пусть так и будет. И на дне могилы
пусть все звучит и бодрствует во мне.
Пускай твой кубок звуки разливает
и все же ими полнится всегда.
Пусть развлечет меня — как развлекает
усталого погонщика звезда.
Белла Ахмадулина
ID:
1030292
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 08.01.2025 21:13:54
© дата внесення змiн: 08.01.2025 21:13:54
автор: Тетяна Даніленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
