Де дороги зійшлись хрещато,
У гніздечку-садочку хата,
Вся низесенька і біленька,
В ній жили ми і тато, й ненька.
Солов’ями співали роки,
Поки в світ ми пішли широкий…
Сльози щастя застигли в неньки,
Коли стріла внучат маленьких.
А яким же був гордий тато:
Онучаток вчив майструвати,
І садок дарував їм груші,
Щоб добрішими були душі.
Вже дорослі усі внучата…
Не дороги – стежки хрещаті,
І ні тата, на жаль, ні неньки,
Посіріла й хата біленька…
Де дороги лежать хрещаті,
Вже не біла, сіренька хата,
Мохом сивим садок укрився –
Без родини теж… зажурився!..
Де дороги зійшлись хрещато,
У гніздечку-садочку хата…
Вся низесенька і... сіренька,
В ній жили ми і тато, й ненька...
28.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
