омріяні чужими береги,
закутані в неонові тумани _
на гострих іклах вікові сніги,
імлисте сонце_ око ігуани_
між незнайомців_ соляних стовпів_
стоїш і сам_ в подИві непорушній,
мереж напружених гіпнотизує спів,
між скронь хрустить молитви шкаралуща_
по лезу бритви кожен йшов сюди_
аби завмерти взрівши врешті вічність_
зіниці ловлять спалахи космічні,
лоскочуть дно фантомні їх сліди_
і все одно, як звався, з ким злягався,
коли і де з’явився з небуття_
кармічний пазл за мить анулювався,
світогляд розлетівся на шматтЯ_
холодним сріблом шелестять екрани_
нічого зайвого віднині навкруги_
імлисте око / чорні береги/
стерильний сніг / неонові тумани_
