Мені знову привітно всміхнувся ще заспаний ранок
У хорах щебетань й солов’ їного теплого соло,
У тремтінні роси, що запалює сонцем світанок,
Гулом бджіл над віночком акацій, розквітлих довкола.
Серед трав на лугах коник пісню нехитру стрекоче,
Заблукало-басисто хрущ травневий у вітті гуде,
У квіткових лісах так тихенько і ніжно муркоче
Щось про вдячність комусь кошенятко біляво-руде.
Травень вже невловимо стікає у сонячне літо,
Мов художник, уміло підбирає відтінків тони,
Довершено й вправно, малюючи сонячним світлом,
На мольберті збирає кольори й аромати весни.
У смарагдових травах жовтіють голівки кульбаби,
У мереживі білім не впізнаєш кущів бузини,
І півонії манять чистотою рожевої зваби,
І високістю кличе невпізнанна блакить далини.
Ця розквітла земля благодаттю наповнює серце,
Не розхлюпати б тільки, не затьмарити ці відчуття
Дивини і простору… Раю світлого чисте джерельце
Зберегти , пронести крізь захмареність душ і життя.
Спасибі! 
