Прилетіли журавлі, посідали на ріллі.
Де багато їх сиділо - рясно просо уродило.
Де багато їх сиділо - рясно просо уродило!
Прилетіли журавлі та й ходили по ріллі.
Де багато їх ходило - рясно жито уродило.
Де багато їх ходило - рясно жито уродило!
Ой раділи журавлі, що на рідній є землі.
Поливала хмара біла... там пшениця уродила.
Поливала хмара біла... там пшениця уродила!
Та пшениченька росте, зріє просо золоте.
І жита рясніють в полі. Добре журавлям на волі.
І жита рясніють в полі. Добре журавлям на волі!
Рідний кожному свій край... Буде щедрим урожай!
То ж кружляють над полями, звеселяють нас із вами.
То ж кружляють над полями, звеселяють нас із вами!
Ми не мислимо України без журавлів, як і без калини, волошок--вони стали символами рідного краю. Гарно сказано Вами,що де були ці пташки, там і збіжжя уродило.Та й звучить твір як зразок саме народної пісні. Чудовий твір