Тікають дні і ночі у минуле,
Усе у світі має свій політ,
Я лиш тепер цю істину збагнула,
Який прекрасний і жорстокий світ.
Пливуть рікою літо, осінь, весни,
Встелила скроні інеєм зима,
Ледь притомились і життєві весла.
Але мене той холод не зламав.
Тож я пливу на хвилях долі й часу
Поміж людей, вітрів випробувань,
Мінялись президенти, друзі, гасла,
Та залишались вірними слова
Про те, що я дочка землі своєї
І України-матінки дитя,
Що я хворію і пишаюсь нею,
Й її буття – то і моє життя.
4.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Дуже яскравi, патрiотичнi рядкi. I що удвiчi приемно, що зацитованi на картинцi рядки написав якраз уродженець нашоi Донецькоi областi, який народився у мiстi Дебальцеве. На жаль, воно зараз захоплене засланими козачками вiд Путiна, але недовго iм зуби скалити, вже незабаром цi шавки будуть "смiятися на кутнi".