Втомилась бачити в людей
Пусті, бездонні очі.
Втомилась чути від людей
Слова оці колючі.
Не хочу бачити вже я
Цю підлу зверхню зраду.
У ній ти не знайдеш,
Повір, ніякої розради.
Що серцю миле вже нема.
І чи колись то буде?
Чи буде мить ота свята,
Коли прозріють люди,
Коли постане світ від тьми,
Ненависті й безчестя.
Безчестя в тім, що вже нема
Для когось в світі честі.
Усі бажають втратить честь
І про чесноти вести.
Чеснот, яких не знаю я.
Про них забули люди
І їх неначе не було.
А що... Що далі буде?
А що це людству може дасть?
Ну, людство може тільки впасть.
