Для мене школа – це надійна пристань,
Дитинства справжній оберіг.
Колись розділить нас і час і відстань,
Та школа всіх прийме на свій поріг.
Сюди ми йшли ще зовсім малюками …
В очах – то радість, то печаль, то страх,
Бо щойно ми тримали руку мами,
А тут стаємо на дорослий шлях.
Ще ніби вчора були першачками,
Вдивлялись першій вчительці в лице,
Шукаючи знайомі риси мами,
Простягши руки , наче гілки деревце.
Ми підростаємо, і знову дзвоник
Від першовересня новий вмикає лік,
І вже по пояс той колись високий підвіконник,
А за плечима – не один шкільний вже рік.
Так довго ніби тягнуться уроки,
Та швидко тануть тижні, місяці.
І так нечутно пробігають роки,
Немов спішать за нами назирці.
А школа – як із модного салону:
Цвіте і кращає ,неначе чарівна.
І всупереч фізичним всім законам
З роками все молодшає вона.
А наші мудрі вчителі
Знання й добро несуть у світ на славу.
Вас Бог обдарував великим правом -
Почесна Ваша праця на Землі!
Ще очі Ваші блиску не позбулись –
Душевні сили тратите сповна,
Прикривши молодість душі і серця юність,
Лягає Вам на скроні сивина.
І закрадеться думка іншим разом:
Та сивина – то, мабуть, кожен з нас.
Це той букет, який даруєм часом
З незнань, нерозумінь, пригод, проказ …
І хочеться сьогодні Вам сказати
Найкращі, щирі і палкі слова,
І школу з днем народження вітати,
Хай йде про неї слава світова!
А вчителям ми хочем обіцяти
Прикласти всі можливості і сили,
Щоб Ваші всі старання оправдати,
Щоб честь свою і школи не зганьбили.
Бо школа - це не просто лиш будівля,
Та, де кімнату називають «клас».
Це дзвоник, парти, заняття, дозвілля,
Це діти, вчителі, це кожен з нас.
Для мене школа – це життя частина,
Його яскрава, світла сторона.
Коли про мене скажуть: «Це – Людина!»
То вдячна школі буду я сповна.
Гадаю, Ви заслугували це почесне звання Людина, зогляду на Вашу творчість 
.
