Сиділи, мов горобчики, на гілочці два янголи,
дивилися згори.
Та люди, поспішаючи, тих янголів не бачили,
горіли ліхтарі.
Лише малий із соскою, смішний такий, усміхнений
до них залопотів.
Про те, що тато з мамою так люблять свою крихітку
без слів, а розповів.
І зрозуміли янголи, що є в родині злагода,
повага і любов.
І вирішили янголи батькам його віддячити
без будь-яких промов.
А щоб переконатися, заглянули тихесенько
в оселю, за вікно.
В хатині було затишно, на стінах різні шафочки
з медалями під склом.
Макмук, Сумі з сніжинкою* в колисочку прикріплені
і серцю дорогі.
Як зразу не побачили, не зрозуміли янголи —
з протезами батьки...
Вже більше не вагалися, подумали й залишили
в дар КРИЛА їм свої.
А хлопчику маленькому, тільки йому призначені —
ТАЛАНТ І ОБЕРІГ!
* талісмани паралімпійців.
10.2016 р.
Мало хто торкається цієї теми. Дякую Вам за цей чудовий ніжний твір. 
