Канув в "лєту" Союз...Колгоспи...
Оглоблі держави вже,- на Захід...
Жити б людським новим життям,-
Та " клопи" доморощені не дають... Худа, надломлена, змарнiла,
Ти мов би вишня, що зросла
Десь пiд балконом, не до дiла,
Котру обскубла дiтвора.
А скiльки ж скубли! Боже, Боже!
На фермi...В полi...В бурсi - те ж...
В цеху... Хоч там життя не схоже
На той колгоспний глум без меж.
I ти все зносила, небого,
Вчепившись в заводський димар.
Де тiльки взявся вiн, у Бога,
Перебудовчий рев фанфар?
Фанфарам що - вони не люди,
Одежа, їжа - їм пусте.
А Вас, таких, скiлькох не буде,
Поки той ринок пiдросте?
Ще й Маркса внуки нехорошi
Лиш словом бережуть вiд бiд...
Вже й дiда продали за грошi,
Бо... з бронзи був вiдлитий дiд.
Пройшли роки...Десятиліття,-
На Захід воза!.. Здвиги є!!.
Та всі збісились!.. Це ж страхіття,-
Тягнути все, що не твоє...
Загал працює... Гнуться спини...
Державній касі б вже тріщать!!.
Та "клопи" смокчуть...Без упину...
З глибинки грізне,- "Бога мать"!!.
Худа, надломлена, змарнiла,
Ти мов би вишня, що зросла
Десь пiд балконом, не до дiла,
Котру обскубла дiтвора.
Сумно,Колего!..От одну восьму Заповідь Господню не порушувати,- і як би ми добре всі зажили))))Чи бризне держава на "клопів" дихлофосом?.. 
