Холодна осінь. Дитбудинок. Темна ніч.
І тільки свічка на малому підвіконні..
Маленький хлопчик не закриє віч,
І щось виводить ручкою спросоння.
А пише він для когось довгі вірші,
Накрившися холодними ковдрами,
він пише, що були б у нього дні тепліші,
Якби проходили вони в обіймах мами.
Лежить він у кімнаті невеликій,
І задивившись в однотонно-білу стелю,
Він мріє про ласкаві руки мами,
А у самого на душі пустеля.
Йому сказали,що вона по нього прийде,
Сказали,що знайдеться,так буває,
Він вірить,та напевне так не вийде,
Бо він маленький. Правди він не знає..
Насправді ж було так: слизька дорога,
Машина. 200 км/годину.
Аварія. А врятувати пасажирів нема змоги.
Велика втрата крові для людини.
А він усе сидить. Усе чекає.
І не відходить він кімнатного порогу.
Він думає,що хтось його шукає,
Але не знає,що батьки його у Бога.
Гаряче літо. Дитбудинок. Темна ніч.
І знову свічка на малому підвіконні..
Маленький хлопчик не закриє віч,
І щось виводить ручкою спросоння.
