Щось веснить не по-весняному...
Особливо тим, хто зимову мляву
влаштував... Та природі видніше,
що робити. Бо вона - Бог!
Весна благі зимові колорити
Ретельно з пам’яті навік стирає,
Весняних стріл міцні дереворити
У душі змерзлі влучно посилає.
Вона нове все кидає на плаху,
Старизну зим в душі нещадно палить.
Лиш хижі круки – ненаситні птахи –
До весен наших неповагу хвалять.
Бездонна сонячна небесна вежа
Вірян своїх з весною привітає
Й пошле свого страшного громовержця
Усім, хто віри у весну не має!
На тих, в весну хто ще не має віри,
Напевно, зглянеться весняна проща,
А тим, хто ж віру рушив нам допіру,
Гряде нещадна, та вже певна троща!
То ж думайте, пихаті можновладці,
Що краще мати вам на владну попу –
Чи табірні банани й "дикіі танці",
Чи вовчий квит в омріяну Европу!
05.03.2017
Олексо!Неперевершено!Вмієте Ви зацікавити читача,що одного разу мало для прочитання!Смачні словосполучення!Передмова до вірша оригінальна!Картинка з натяком і оригінальне відео трішки вгамовують думку про "пихатих можновладців".Що то -ПРИРОДА!А ми в її коловороті.Та "веснить не по-весняному",дійсно!ДЯКУЮ ЗА ТВІР!СУПЕР!
Від зими - у весну,
