Зима. Лютий місяць панує над нами.
Завірюха невтомна мете і мете.
Перед зором маскує дорогу снігами
І ледь видне крізь темінь вікно золоте.
За вікном жде Вона. Вечірня година
Розтягнулась для неї немовби на рік...
Біля мене співає своє хуртовина,
Виє вовком голодним, стрибає до ніг.
Зараз прийду додому з полону дороги,
Обгорну змерзлі плечі сувієм тепла,
Сяду в крісло, розправлю натомлені ноги,
І нічого не треба! Тільки б мила була
Біля мене завжди. Сиві прядки волосся,
Буде звично знімати рукою з чола...
Поки що я іду... Вітер кидає клоччя
У замерзле обличчя немовби від зла.
Нащо сердишся ти?! Скаженіло лютуєш,
Ніби я перед Небом у чім завинив!
Я додому іду! До коханої! - чуєш?!
Не студи моє серце, донизу не гни!
Ще не час крокувати долиною смерті,
Доки Муза моя розтривожено жде.
Зі сторінок життя наші весни не стерті.
Не востаннє ще повінь бузкова прийде.
Не вщухає негода! Та ближче і ближче
Випливає із марева вогник вікна.
Зустрічай мене, хато! Мій рідний домище!
Ось подвір'я, ось ганок, а в дверях - Вона!
Не вдяглася у тепле... одна лиш хустина
На кофтині накинута, падає з пліч...
Моя зірочка ясна! Кохана! Єдина!
Сяють радістью очі мов зоряна ніч!
І позаду всі труднощі, виклики долі,
Поринаю у пахощі страв на столі...
А Вона, - наче пташка, - літає на волі!
Так старається друга зігріти в теплі.
9 лютого 2017 р.
"к" – дзвінкий звук, а "г" – глухий. так, як у вас, римується в російській мові, де ці звуки дзвінкі обидва; в "сторінок" наголос припадає на останній склад
?
Хай у Вас все буде добре!