Є таке у всіх людей
Коли сум іде з очей
В грудях грудка важка
І немає думок наче прірва
Мов живий і здоровий
Все на місці, все є
Але ось таке як найде
Сумом до безсилля як розбере
Подерже, подаве й відпусте
А відчуття яке, коли сум бере?
Буває хочеш груди розірвати
І чогось приємного туди напхати
Хто ж не знає, як це сумувати
Як сидіти і мовчати
Ні до чого думки і бажання не мати
Просто в страджанні зітхати
Життя воно як природа
Сьогодні весна, злива і непогода
А завтра тиха і сонячна згода
Ось так воно буває
Коли життя в природі себе проявляє
Людина цього ще не знає
Але коли сум знову заграє
Вона ці рядки і згадає
Побачить що таке у всіх є
І подихом до єдності прийде
А де є єдність, там сум не біда
Для цього й дається мова людська
Щоб той хто у сумі зітхає
Відчув, що є той, хто це поділяє
А. Норам