У бідних є одна шкідлива звичка
Вони люблять всі брехню
Ті що зовсім вже раби
Тім брехня давно як правда
А що правда то брехня
Бідний жить без жалісті не зможе
Той хто раб без підганяння і кнута
Думка бідняка й раба звичайна
В них нема своїх думок
Їм порюмсати дай тільки привід
Побоятися для них це смак
Клеїть дурника, очима кліпать
Всих винити то для них є вах
Між собою поділитись
Й це не зможуть просто жах
А про що вони говорять...
То є радіо яке балакає про все
Їх турбує тільки власний шлунок
А який в них попадає там гатунок
Це не є їм порятунок
Всі вони живуть без зграї
Їхня зграя моя хата скраю
Ось тому й живуть як дикі пси
Всі вони невдахи, а які хвальки
Люблять всі вони сплітки
А агресія для них це мед
Їм без неї не прожити
Люблять як вони помстити
Вляпатись в якусь халепу
Щоб другі сміялись як з телепи
Довго можна ще про них писать
Та немає часу думки розтрачать
І цього достатньо їм буде знать.
А. Норам