Шепотіли:
- Ходімо з нами.
Затримай подих щомога.
На глибині, між спочиваючими човнами
Чекає тебе допомога.
Не бійся,
Будь певна, сестро.
Ріка вколисає, наче дитя.
Журливу пісню дограє вітер-маестро
Під ритм серцебиття.
Пірнемо.
Проймемось тобою.
Розплетемо косу густу, наче ніч.
Роздягнешся - станеш святою й нагою,
Зірвавши тягар із пліч.
Набираю.
Води.Повні.Легені.
І кілька жмень піску...
Розчиняються давні шрами й мішені.
Приміряю срібну луску.
Прокидаюся...
Біль у грудях.
Сльози плескочуть по дну.
Не хочу дихати більше на людях...
Тону, сестри.
Тону.