Червона кров по змореній землі,
у цьому світі біль та смерть панує.
Немов глухими стали, мов дурні,
ніхто нікого не бачить і не чує.
Не чує чи не хоче чути крик,
душі волання, сльози допомоги.
Неначе світ до тої болі звик,
кам"яне серце і нема тривоги.
Немає сонця, чорна тьма кругом,
нема у смерті дня, немає ночі.
Це чорне пекло б"єтся із добром,
заплакані , в сльозах дитячі очі.
Почуймо всі, звернімося до неба
в благанні захисту, для тих хто у війні.
Світ схаменися, карати вбивцю треба ,
криваві нелюди нехай горать в вогні !
Автор Лариса Мандзюк.