Зимова казка, вишита вітрами,
Кружляла в танці стрічками доріг,
Цілована прозорими вустами,
Стелилася лебідкою до ніг.
Пухнасті крила небо обіймали,
Дивилась казка зорям в жовті очі,
Коштовну сукню знову приміряла,
Бо на вечірку йшла вона до ночі.
Зимова казка із холодним серцем,
Арктична королева з кришталю,
Милується собою у люстерці,
Сподобатися хоче скрипалю.
Гарний вiрш, Людмило. Дуже гарний, цiкавий сюжет. Дiйсно, у зими досить багато коштовних прикрас, завжди блискучий вигляд, iскриться завжди.
Тiльки от може вам у 4 рядок, аби яскравiше звучало, додати ще слово "вона" - "Вона стелилася лебiдкою до нiг".