Життя – це секс… Ні, я не зробив відкриття і зовсім не претендую на Нобеля… Взагалі, з моїми талантами швидше можна претендувати на Шнобеля (якщо, звичайно, хтось знає, що це таке). І Пулітцерівської я ніколи не отримаю, і Х’юго, та… Бог із ним… Чи біс із ним? Ай… Все одно. Мені байдуже до премій, байдуже до смислового навантаження моїх балачок. Хтось не бачить у них сенсу і здорового глузду, хтось бачить. Ті, хто бачить, бачать своє… Я бачу своє… Очі у всіх різні, хоча і влаштовані однаково – примітивненькі лінзочки. Звичайна фізика, розділ «Оптика». Я вчив колись ту оптику… Цілих два семестри.
Дехто каже, що життя потяг і ми їдемо за розкладом, інші кажуть – автівка, а ми – водії і самі обираємо дороги. Ще хтось стверджує, що життя – ліфт, який везе когось вгору, а когось вниз…
Життя – секс… А ви «купились» на назву, правда? Хтось подумав про інтим, швидше за все про чергове недолуге творіння чергового недолугого автора, який, тим не менш, має себе за генія. Або – чергові пригоди(справжні чи придумані) чергового мачо (справжнього чи надуманого). Всі чомусь вважають себе справжніми… А тут – банальна проза, ще й більше схожа на маніакальну маячню…
Життя – це секс. У всіх його проявах – від кохання до жорсткого траху і згвалтування. У всіх його значеннях – від найпрямішого до найпереноснішого.
Життя – це секс… І ми або кохаємось, або трахаємо, або гвалтуємо. Або нас… Кохають, трахають, гвалтують. У всіх сенсах – від загальноприйнятого фізичного до морально-метафізичного чи. Нехай, духовного.
Процес один і той же – відчуття різні. І два водорозділи: «ми – нас», «кохання – трах – гвалт». Коли ми, то задоволення отримуємо завжди, правда, духовне лише в одному випадку. Коли нас, то задоволення отримуємо у двох випадках… Духовне – в одному. У всіх сенсах. Не так уже й погано, правда? Тут я мав би розреготатися гомеричним сміхом. Може, й регочу. Та ніхто не чує цього божевільного реготу і не бачить моїх налитих кров’ю очей, теж мабуть божевільних.
Трах – це ж не гвалт, насилля ж немає. Я вже не регочу, посміхаюсь, смикнувши праву сторону верхньої губи догори. Якби був звіром і, якби хтось був поряд, то побачив би ікло… Тепер можна знову зареготати.
Немає насилля… А все інше… Ендорфін з адреналіном виділяються… Чого ще треба?
І яка ж мораль? Ніякої… Навіщо мораль? Хто сказав, що у всьому має бути сенс і мораль, тим паче в моїх тирадах?
Кохайтесь, трахайте, гвалтуйте… Або вас… Тільки не буває так, щоб одній людині все одразу… Або вона, або її… Або кохання, або трах, або гвалт…
Життя – це секс. А секс – це потреба… Організму…
P.S. Не люблю життя лише тому, що живу.
Не люблю цей світ лише тому, що є його частиною. Хто з мудреців це сказав? Ніхто… Це я сказав…
Дуже доречна візуалізація ваших емоцій. Абсолютно інший рівень розуміння автора, коли він паралельно із головною ідеєю подає навіть банально свій вираз обличчя.
Абсорбция мысли,
Решать нету смысла.
Мечты разбежались,
А серость осталась.
Гонят нас страхи –
Если не плаха,
Думы коварные жить не дают,
Души увядшие счастья не ждут….
О намерениях Бога не ведаем:
Наша земля так очистится вдруг!
Любопытные мысли. 
