Кай до мене приходить щочетверга о шостій,
Крига з капців його тече у кухні водою.
З того часу, як ми з ним – голодні холодні гості,
Я і далі ношу собі сукні простого крою.
І нема в мені гену, аби мити всім іншим кості,
І нема мені ради, аби не рясніти при нім ікрою.
Кай до мене приходить, знімає хутро і м’яту,
Наливає портвейн і палить якусь вишневу.
Завжди має слова, завжди вміє про них мовчати,
Знає мови пустель і наріччя, що їх носять дерева.
Він знімає свій погляд, усмішку, з боків прим’яту,
І клянеться в любові, і кляне снігову королеву…
Каже, Гердо, я змерз. Леденію на кожнім слові,
День зрідів і поблід, як сироватка в теплій склянці.
Я не знаю, губні в мені літери зараз чи язикові,
Лід застиг між ребер, ніби з кіньми зрослися троянці.
Мені сниться мансарда і вина твої бузинові,
І так млосно від того, аж боюсь прокидатися вранці.
Каже, перлом з намиста впав, розчинився у світі,
Вічність в кризі – хитка, мов єгипетські шлюби орфі.
Коронований норд її лізе в груди сльозі прогрітій,
Розпадаюсь на атоми, лексеми, фонеми, морфи.
Каже, Гердо, підсів я на неї, на сніг її, як на літій,
Але ти все одно мені – гострий токсичний морфій.
Кай сидить десь години зо дві, малює хвости утечі,
Сутеніє, мовляв, надворі. Каміння пора збирати.
Кладе руки на щоки мої, а виходить – лише на плечі,
І малює нам двері, а виходить – малює ґрати.
Знає вірші напам’ять, а жоден тут не до речі,
Носить тисячі нот у горлі, а жодну не може взяти.
вау круто! хочеться почути у виконанні, має ще більше захопити
нема гену щоб мити кості - це великий плюс
такі круті образи, тільки троянці і коні для мене стало незрозуміло, бо то ж кінь був для троянців, і не з ними в середині =), якщо вже апелювати до тих подій, то замість "троянці" можна поставити "спартанці", бо ж Менелай, із-за дружини якого все почалось, був спартанським царем
хоча проти Трої тоді виступили багато хто не тільки вони. Але тоді зникне саме натяк на троянську війну бо можна буде фразу розуміти по різному.. хмм dead end якийсь
"ніби з Конем зрослись спартанці" - так може хтось і зрозуміє про якого коня мова
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую)ну, пора вже розвіртуалюватися і з тобою, і з Ксенею, і читати щось наживо) може, якийсь фест колись зведе нас усіх)
Скільки дискусій я вже почула з приводу отих "троянців")) і данайців мені пропонували натомість, і спартанців) з міфологією дружу, то знаю,що не троянці сиділи в коні, але задум був у тому, аби обіграти афоризм "троянський кінь". Саме тому троянці зрослися з конями, на асоціаціях) Не заглиблюючись в суть війни. Ну але,як бачу, то очевидно лише мені... Треба щось подумати.
