Сонцепік червневий
навіває втому.
Сіро-сині хмари
принесли дощі.
Незрівнянно милі
дороги додому.
Повертаюсь ними
в дім наш для душі.
Вогники надії
маяком з віконця.
Спогади - це дотик,
що серце дістає.
Обличчя без усмішки-
небо мов без сонця.
Настрій,як веселка
сяйвом виграє.
Вітер позіхає
у гаю тінистім.
Переспів пташинний
ллється звідусіль.
Ставлю свічку Богу
й матінці Пречистій.
Посріблила коси
сивина як сіль.
Хвилями пшениця
золота у полі.
Наче краплі крові
маки розцвіли.
Прошу тільки миру
я в своєї долі.
І щоб в дружбі люди
на землі жили.
Дякую за теплі слова 
вірш
