Ридало небо зорями вночі,
Лиш Оріон беріг ледь видні зорі,
Ховалися від ляку пугачі
І бігла хвиля полем, як по морю…
Молочний шлях вдивлявся в чумаків,
Що сіль везли із Криму для продажі,
Туман густий складався із клубів,
Творив іще небачені пейзажі.
Коли мочали зорі, то тоді,
Довгі хвости лишали метеори
І в ковилі, неначе в бороді,
Творили роси перлами узори.
Воли брели і смикали траву,
А зорі, то летіли, то мовчали,
Моргав туман, він піднімав брову,
Хмари шукали поміж зір причали…
Яка краса вночі посеред степу…
Дуже гарно змальована картина. Колись довелось бачити красу таврійських степів.А яке там чудове зорне небо. Здається, піднімеш руку і зможеш дістати ту зірку. Це неймовірно...
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві. Нічний, незачепаний степ - це казка... Дякую!