Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шостацька Людмила: СТО РОКІВ ТОМУ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам,Зоє.Так,це-про них.Світла усім їм пам'ять.Ми хоч трохи якісь блага маємо,а вони були молоді,гарні і нічого доброго не побачили в житті.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам,Наташо.Таке завжди щемно,бо таких історій багато,у кожного своя.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Надіє,Вам.Дідусь був дуже віруючою людиною.Але коли заходила мова про вічне,то (мені розповідала мама) дідусь казав що ніхто цього не знає,бо ніхто не прийшов звідти і не розказав.Та чомусь я думаю,що знає.Ця ниточка є і частенько хтось нею рухає,а ми поринаємо у спогади...
Микола Карпець)), 16.04.2016 - 15:44
Людина живе доти, поки живе про нього память!...Нехай передається із покоління в покоління память про Вашого дідуся. ...А Нашій Україні - вибратися з тієї багнюки, куди її завели керманичі, яким вона потрібна тільки як джерело наживи!...Чудовий твір! 5 Сонечко
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам,пане Миколо,за прекрасний коментар.Йдемо кудись не туди.Почала аналізувати з діда-прадіда.Нічого не міняється.Головне: ми віримо і любимо свою Батьківщину,як наші предки.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада Вашому відгуку.Слава Богу,що я хоч це можу для нього зробити,коли він помер мені було 5 років.І ще він мене назвав Людмилою.
|
|
|