Душа із-під неонових завіс.
Ти, мабуть, теж вже стала синтетична.
Світ до асфальту сам тебе притис
І далі тисне...тисне...тисне...тисне!
Зринаючи із рамкових консолей
Зробити подих...Встигнути!Повітря!
Нагріте кулером, пилючне, кволе...
[Ще день прожити...>
Ось цей уривок і он та цитата -
Мій збірний образ із людей-знайомих.
Ліплю себе...я хочу наверстати.
[Ніко́ли!>
Догралася, спинилася....аж лячно.
Вже й усміхаюсь так як і знайома.
Її усміш́ка, не моя...зазначте.
[Але ніко́му.>
І страшно так, коли втрачаєш межі.
Себе на когось здуру підмінила!
Де я, де ти?...в рядках бентежить.
[Мені не сила.>
[На жаль, оця вся синтетика
тепер і моя естетика.>
