|
По селу гуляю,
куди собі знаю:
ближче до лісочку
декілька хаточок.
Хаточки із парканами,
ландшафтними дизайнами,
мощеними доріжками,
зеленими моріжками.
І трояндами у саду,
що плетуться, не цвітуть,
із садовими скульптурами
за високими мурами.
Один поверх, або три,
хатка повная краси,
що хата була велика,
так нема тут дива.
Бігав на подвір’ї пес,
він красується увесь
як малесеньке теля,
ще й кудлате як вівця.
До воріт уже біжить,
гавкає та ще гарчить,
за парканом постою
і фотіком прицілюсь.
Замість того, щоб злякатись,
бігти геть, не повертатись,
швидко йду до паркана
і виймаю з футляра.
Ой, який чудовий пес
і кудлатий він увесь!
І дарма, що він гарчить,
гавкає та ще біжить.
Біжи вже, премилий пес,
фотосесія чудесна,
хочу мати знімок твій,
ти ж красивий, не лихий.
“Неправильні перехожі
по дорозі ходять!
Замість того, щоб злякатись
і швиденько заховатись.
Захоплено сюди іде,
апарат свій наведе!”
Розчарований вернувся,
тільки хвіст мелькнув весь.
А до пса іще біжать,
наставили апарат:
“Ну, їх геть таких,
піде пес від них!”
Скоро песик розвернувся,
неначе він стрепенувся,
геть чалапав швидко,
фотосесія не вийшла.
Вибачайте тут, панове,
знімок з інтернету:
не бажав пес у моделі
для фотопортрету!
Фотографія із інтернету.
25.12.2015.
ID:
631469
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 25.12.2015 23:51:45
© дата внесення змiн: 21.10.2016 19:04:56
автор: Светлана Борщ
Вкажіть причину вашої скарги
|
