А сотня небесна уже «за кормой»
а друга у черзі чекає
«Напрасно старушка...»
« Первым делом Раша портит самолёты.
Ну, а девушек?..»
Розборка польотів
Ой не тому, що ми пілоти,
руйнує рать родную Русь.
Але розборкою польотів
прийдеться ще – колись… комусь…
Коли анексія – не мито,
на часі є воєнний стан.
Расєя хоче закусити.
У лугандонії – корито,
а у Криму – Афганістан.
Не діє, – слава Курултаю!
Гібридний молох сарани
із-за границі виповзає
змією іга і війни.
Немає миру без нагана.*
Велить устав іти у бій,
але у розпалі подій
умили руки отамани,
на абордаж ідуть погани
і не стріляє вартовий.
Коли мурло ішло у хату,
не запитали, – хто іде!?
Не попередили, – стояти!
А не уміє – зупиняти,
бо не зупиниться ніде.
І за окраїнами краю,
де буйна наволоч пішла,
червоне пір'я у орла
на всі боки летіти має.
То на війні – як на війні.
А тут іде орда несита
усе украдене ділити...
І «иже с ними», а чи ні
огидні покручі на дні,
а воля вимагає, – бити!
* – парафраз – « тяжело на свете без нагана».
Ой...забула прибрати напис (у мене, чомусь він сам не зникає...)
Погоджуюсь із Вами щодо Вакарчука. Чи не єдиний із сучасних, кого можна з гордістю назвати : український співак.
написати коментар
Я все частіше згадую пісню "Океану Ельзи" 2006 року :
Веселі, брате, часи настали. Нове майбутнє дарує день! Чому ж на небі так мало сонця стало? Чому я далі пишу сумних пісень? Веселі, брате, часи настали. Ми наближаємось до мети! Чому ж тоді я шукаю іншу стежку? Чому я далі з ними не хочу йти? Веселі, брате, часи настали. На грудях світить нам слави знак! Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили, Душу кинули просто так... Душа прокинулась, та й питає Сама у себе – чому одна? Немає в кого спитати - золото замість тата, Замість мами - глуха стіна. І тихо, тихо навколо стало... Кудись поділися голоси... Часи веселі настали, нас лишилось так мало. Ну їх, брате, такі часи! Та нам з тобою своє робити, Відкрити очі і далі йти! І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити. Хто ж тоді, як не ми, брати?!!
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо це в наказовому відмінку, то мушу коментувати так:
Поки що Вакарчук чи не єдиний у своєму жанрі, чиї слова не розходяться з ділом, пророцтва - збуваються, заклики - не так пафосні, як патріотичні і кому ніхто не сміє навіть спробувати заткнути рота.
