В таку погоду добре пишуться вІрші,
Коли падає дощ, коли ти промокнув до нитки,
Коли не такий, як усі не значить, що інший
І останні ковтки ти залишиш, щоб потім допити.
В такий день тобі хочеться щось, та й змінити:
Якщо не весь Космос, то хоча би маленьку частину.
Несподіваний сенс з’являється в кожної миті
Ти ковтаєш повітря наче вперше і вже без зупину.
Ти шукаєш Її у натовпі, крізь осінню погоду,
Між вітром й дощем. Вона могла бути за рогом…
А небо лиє не краплі, а звичайнісіньку воду,
Ти зазираєш, а там немає вже більше нікого.
І ти сумуєш за Нею, хоча ви ще не зустрілись,
А сміливості в тебе її відпустити немає.
За крок до початку ви просто взяли й зупинились…
Падає дощ. Листя з дерев опадає.
29.09.2015р.
(с) Кучерявий
дуже гарний вірш 
